ГАРЯЧІ НОМЕРИ

Бронювати

КОНТАКТНІ ТЕЛЕФОНИ
+38 (050) 963 06 95
+38 (097) 461 36 65
ІСТОРІЯ2017-10-06T22:07:38+00:00

ІСТОРІЯ

Місцевість урочища Луги з давніх давен вважалася животворною та цілющою. Ще до встановлення на Закарпатті радянської влади джерела мінеральних вод використовувалися населенням, яке тут проживає, а також землевласниками часів Австрійської монархії та Австро-угорської імперії.

Історія побудови санаторію «Квітка полонини» розпочалася ще в 1946 році, коли Інститут геологічних наук Академії Наук України розпочав детальне вивчення гідрогеологічного середовища Лугів. У 1958 році дослідження надр продовжило управління «Укргеокаптажмінвод» та Берегівська геологічна експедиція тресту «Київгеологія». На початку того ж року за наказом міністерства охорони здоров’я УРСР були створені Закарпатська рада з управління курортами профспілок та гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція (ГГРЕС) для спостереження та нагляду за хімічним складом мінеральних вод.

В 1960 році, згідно з постановою ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР про подальший розвиток курортів на Закарпатті, було прийнято рішення про будівництво нових оздоровниць в області на період до 1967 року.

Санаторій “Квітка полонини” було відкрито 4 лютого 1965 року. Тоді почав функціонувати спальний корпус на 150 місць, в якому також були розташовані лікувально-діагностичні кабінети та клуб-їдальня. Був ще й літній корпус на півсотні ліжок, який діяв лишень 3 – 4 місяці в році.

Головним лікарем оздоровниці призначили Степана Івановича Ковача. Та через півроку його було переведено на таку ж посаду в санаторій “Сонячне Закарпаття”, а в “Квітці” керівником став Анатолій Павлович Корогод. Він очолював колектив до 1986 року. Ось що розповідає А. П. Корогод про період становлення лікувально-оздоровчого закладу: “Поступово лікувальні та діагностичні можливості санаторію зростали. Було відкрито два кабінети фізіотерапії, рентгенівський кабінет і рентгенлабораторію, кабінет субаквальних ванн, підводного душу-масажу, кишківникових зрошень, ректороманоскопії, гінекологічний, стоматологічний, лікувального масажу, електрокардіографічний та багато інших. Працівники оздоровниці переймали досвід в найкращих санаторіях України та союзних республік, а також розробляли власні методики лікування.

Заразом ми багато працювали над створенням самобутньої програми культурно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів. Так, “родзинкою” для наших відпочивальників завжди були театралізовані вистави “Весілля на Свалявщині” та “Голубинська борона”, постановником яких був світлої пам’яті Михайло Іванович Молнар, а акторами – працівники санаторію. Участь у художній самодіяльності гуртувала колектив, але ще важливішим було те, що всі ми популяризували народні звичаї Закарпаття. А на спортмайданчиках оздоровниці щороку проводилися міжсанаторні спортивні олімпіади, до яких долучалися і наші пацієнти, частенько сприяючи перемогам нашої команди. Що не кажіть, а в здоровому тілі – здоровий дух.Ми оздоровлювали наших гостей тілесно, а вони вдячно додавали нам духовної снаги на нові успіхи, нові перемоги”.

Життя в санаторії вирувало, приносячи працьовитому колективу нові досягнення, але й ставлячи перед ним нові завдання та нові турботи. В середині 70-х постало питання про підвищення рентабельності оздоровниці. Економічна віддача від функціонування курортного закладу могла зрости за двох умов – вимагалося або підняти ціну на путівки, або ж суттєво збільшити кількість ліжко-місць за рахунок залучення забудовників, яких нині назвали б інвесторами. Першим відгукнувся на пропозицію стати “дольовиком” “Квітки полонини” уральський будівельний трест “Пермьжилстрой”, який спорудив у 1976 році новий корпус на 100 місць, а літнє помешкання переобладнав на корпус цілорічного використання. Окрім того, перм’яки звели ще й 20-місне спальне приміщення.

Дещо згодом ділове зацікавлення до “Квітки” виявив Александрійський електромеханічний завод, що на Кіровоградщині. З допомогою цього підприємства великий солярій на головному корпусі санаторію було перебудовано на повноцінний спальний поверх. Крім того, александрійці звели господарську споруду й виготовили чимало технічно складних приладів та апаратури для покращення процесу надання лікувальних процедур та контролю за ними.

У 1986 році “Квітку полонини” очолив Павло Павлович Ганинець. Ті часи: початок горбачовської перебудови і початок катастрофічного руйнування усіх, без винятку, галузей народного господарства неосяжного Радянського Союзу. Негаразди торкнулися й оздоровниці, її саму треба було зцілювати, надавати дієвого імпульсу її спрацьованому і виснаженому організмові. Коли Павло Павлович став головним лікарем – профспілкова оздоровниця, в прямому смислі слів, вже стала старою і занедбаною. Всі вигоди для відпочивальників обмежувалися спільним туалетом на весь поверх та однією душовою на цілий корпус. Відтоді довелося здійснити титанічну роботу: у 1989 році провели капітальний ремонт, завдяки якому в кожній палаті з’явилися душова і санвузол. Палати переобладнали на одно- та двомісні. Замінили на сучасніші і надійніші всі інженерні мережі, відрихтували очисні споруди. Усе заплановане упевнено втілювалося. Не тільки паркові алеї з року в рік чіткіше окреслювалися і підростали цінні дерева-екзоти, з’явилося ще й мальовниче озерце з голубим дзеркальним плесом, урізноманітили довкілля цікаві скульптурні форми. В санаторному дендрарії вже зараз росте близько 150 видів дерев та кущів.

В оздоровниці взяли курс і на осучаснення методів діагностики та лікування, впровадження новітніх медичних розробок.

У середині 90-х років загальне здивування викликала у сторонніх спостерігачів щоденна картина неквапливого вигулювання на спеціальному майданчику поблизу санаторію доглянутих коней-красенів. Це впроваджувалася нова оригінальна методика лікування багатьох захворювань – іппотерапія. На той час, крім кардинального поліпшення побутових умов, у санаторії було суттєво вдосконалено та розширено діагностично-лікувальну базу. Наприклад, ультразвукова діагностика на сучасному апараті “Алока” тут була впроваджена не тільки вперше серед санаторіїв, а й у системі охорони здоров’я Закарпаття загалом. Вперше, також у “Квітці”, почали застосовуватися термодіагностика, іридодіагностика.

Не менш важливим завданням у санаторії вважали створити відпочивальникам умови і для цікавого дозвілля.

На території „Квітки полонини” облаштували танцювальний та спортивні майданчики – волейбольний, баскетбольний, для гри в бадмінтон та міні-футбол. Поряд з оздоровницею діють лижні витяги довжиною 400 та 900 метрів, саночна траса для дітей, льодовий каток. Тут же можна взяти напрокат все спорядження для активного зимового дозвілля.

У 2004 році поряд з „Квіткою полонини” постав у своїй модерновій красі оздоровчий комплекс „Сузір’я” (на 280-ліжкомісць, з окремою їдальнею ресторанного типу), стильна архітектурна композиція кольору жовтогарячого сонця якого гармонійно вписується у краєвид. Корпуси «Сузір’я» та «Квітки полонини» з’єднали між собою теплим переходом.

З 2006 року, коли за 300 метрів від бювету «Квітки полонини» було знайдено родовище «Поляни квасової», цілюща сила цієї води почала слугувати оздоровленню рекреантів санаторію.

У 2008 році в «Сузір’ї» розпочинає діяти критий плавальний басейн для дорослих та дітей, джакузі, а також у фойє басейну – інтернет-кафе, на території оздоровниці – мережа WI-FI.

В парку з’являється оаза з карпатською фауною, на озері – лебеді.

У 2009 році у «Квітці полонини» запрацював новий лікувальний корпус, оснащений сучасним медичним обладнанням, яке дозволило приймати пацієнтів не лише із захворюваннями шлунково-кишкового тракту та нирок, а й з  хворобами органів опори та руху, з серцево-судинними недугами, стоматологічними, урологічними та гінекологічними захворюваннями. Тут запрацювали кабінет підводного витягування хребта, висхідний гідролазерний душ, циркулярний та душ-Шарко, гідролазерний масаж (зрошення) ясен, кабінети підводного душ-масажу, нове ванне відділення. Окрім популярних мінеральних, відпочиваючим призначають спеціалізовані ванни: хвойні, хвойно-гліцеринові, хвойно-морські, сірководневі, мелісові, перозонові тощо. Протягом дня в просторому лікувальному корпусі, корисна площа якого – 1320 квадратних метрів, є можливість обслужити понад 550 осіб. Кожен пацієнт приходить у чітко визначений час, тож проблема черг тут повністю відсутня. У «Квітці полонини» можна здійснити діагностику та майже півсотні лікувальних процедур.

2011 рік. Інфраструктура на території та довкола санаторію безупинно розвивається. Відчинили свої двері для відпочиваючих нові магазини – «Міні-маркет» та «Закарпатські напої», «Технології здоров’я», а ще – нове поштове відділення.

У лікувальному корпусі запрацювало нове озокеритне відділення, кріосауна.

Відкрито історико-краєзнавчий музей «Лужанська долина».

2012 рік. Впроваджено галотерапію, – відкрито соляну «печеру».

2016 рік. Їдальню корпусу «Квітка полонини» переобладнали, а відтак відбулося відкриття нового ресторану дієтичного харчування за типом «шведський стіл».

__________________

Є поповнення  в “живому кутку” оздоровниці. На озерці обживаються ще дві пари лебедів, неподалік тішать око грайливим оперенням звичайні та білі пави. Окрім них, на “пташиному дворі” санаторію привільно себе почувають золотисті та жовті фазани,  фенікси, кури Кохінхіни, китайські шовкові, цесарки та інші декоративні пернаті. Поповнення і в родині косуль, яких ось-ось буде десяток.

В 2017 році:

Запроваджуються нові сучасні методики лікування: пресотерапія (лімфодренаж), світлотерапія (застосовується апарат “Біоптрон”), апаратний точковий масаж стоп. 

___________

З 9 по 12 лютого 2017 року на базі санаторію «Квітка Полонини» відбувся І Міжнародний конкурс-фестиваль мистецтв «Stankovych fest». В роботі конкурсу брав участь Євген Станкович – Герой України, лауреат Державної премії України імені Т.Г.Шевченка, народний артист України, почесний голова Національної спілки композиторів України, а також очолив  журі конкурсу-фестивалю «Stankovych fest». Мета і завдання фесту виявлення та підтримка талановитих дітей та творчо обдарованої молоді. Фестиваль проводився за підтримки Міністерства культури України та Національної спілки композиторів і став визначною подією у культурному житті не тільки Закарпаття, а й усієї України. «Квітка полонини» – співорганізатор.

___________

 На клумбах в оздоровниці було висаджено понад тридцять сортів тюльпанів. А ще ж сусідують з ними і гіацинти, нарциси, барвисті братки. Квітнуть у санаторному парку, звісно ж, і сакури, і бузок, і красуня-магнолія. Почергово розквітають й інші дерева та декоративні кущі. Санаторний дендропарк привітно зустрічає і тисячі відпочиваючих, і багатьох людей, що приїжджають в оздоровницю, аби просто прогулятися мальовничими алеями, подивитися на красу – і рукотворну, і природну. Тут, буває, охочі зробити знімок на пам’ять стають у чергу за найбільш вдалим ракурсом.