Скульптура “Кінь” та відпочинок у “Квітці полонини” надихнули на віршовані рядки:

Мюнхгаузен місцину

В Карпатах підбирав,

Щоб кінь його відомий

Від спраги не страждав.

Кінь пив водичку з полонини-

Зрослися кінські половини !

(Там йому пам’ятник стоїть,

Коли він починав лиш пить.

Скульптура скажем дуже мила:

Хоч це не кінь,

А це кобила!

Релакс почався лиш потому,

Коли він пив “Лужанську”- сьому!

Мюнхгаузен, казали ще,

Давав “четверту”- лиш натще!

Історія старої днини…,

В легенді ” Квітки Полонини “.

Може й з гуцульського подвір’я,

Розбудувалося “Сузір’я”?

Життя Карпат-це їх вода,

Все інше творять люди,

В “Квітці” це добре розуміють-

Тут завше гарно буде!!!

Не тільки “Лужанська”,

“Поляна квасова”-

Лікує  у “Квітці…”

Смачненька столова !

Від кожної вади здоров’я  вони,

Зробили свої дієтичні столи.

День, два без погоди

(Таке може бути),

Вам сонце замінять

Прості чуйні люди !!!

Я місію бачу їх дуже складну-

Щоб гості хоч трохи забули Війну .

Серце підказує додати:

Без пісні край цей не сприйняти.

А там де пісня, як годиться,

Сльоза карпатська – сливовиця!

Вже  шостий раз відпочиваєм, 

на інші бренди не міняєм.

Світлана, Анатолій Лихо. 

Львів. 2026 р.