Поема «Мої враження від санаторію»
«Квітка полонини» мене полонила – своїми красотами, цілющими водами, людьми привітними та щирими: до нас звертаються з любов’ю, бажають щастя і здоров’я . А лікарі, що проживають в Закарпатті, ще не забули «Клятву Гіпократа»: відпочиваючих шанують, здоров’я, їх життя цінують, І води цілющі казкового краю у цілому світі здавен уже знають. Відзначила й Європа дипломом «Вища проба», Земля у цім краю медова, природа навкруги чудова. Шумлять гаї, а в них дзвенять пташині радісні пісні, а солов’ї співають гімни навесні. Блакитне небо чисте і прозоре, як лагідне ласкаве море. Понад долиною – карпатські схили, густі ліси їх всі покрили. Я чую: шум весняних вод по полонині лине. Це річка Пиня і день, і ніч несе каміння і береги ним засипає, немов листи нам посилає, що допомоги від людей бажає. Вона тут справжня господиня – велика трудівниця Пиня. Їй всі з подякою вклоняються: дерева – велетні стрункі, кремезні бук і граб, і трави шовкові рясні. Тут кожен Пині рад. А в санаторії вирує розцвітання: на кожнім кроці – квіти чарівні, немов розповідають про кохання, і душу радістю наповнюють вони. Не дивно, що сюди приходять по суботам молодії, бо всюди квіти, озера штучні і мости – бажають про кохання і весілля на роки пам’ять зберегти. Яка тут велич і краса! Вона творилася віками, а люди бережуть її та прикрашають кожен день своїми золотими, вмілими руками. Мальовничі рідкісні рослини вирощують у цій долині. Їх так багато, немов із всього світу зібралися на свято! Квітуча вейгела – зі Сходу, із Китаю рожевим цвітом привітає. І китайська форзиція знайшла тут найкращу позицію. З Північної Америки приїхала катальпа, розкішна та висока, наче гори Альпи. А поряд зростають модрина сибірська, із знойної Сірії – мальва сірійська. Яка тут вишня чарівна, що сакурою зветься вона: колись в Японії росла, тепер її з айвою та коррією гостинна полонина прийняла. А ось струмка, пухнаста туя – дерево життя і поряд з нею тис з Кавказу, його я теж не бачила ні разу. А ввечері музика грає і радісні пісні співають: і про Галю та Марічку, про дівочу вроду, що є чиста вода із гірської річки. Від тих пісень і люди , і ліси, мов зачаровані , стоять, навіть птахи не стали вже співать! Казковою стає вся «Квітка полонини», що розмістилась зручно у долині. Все навкруги – луги зелені і ріка, карпатські схили і ліси – все незвичайної краси, – Земля благословенної Країни – квітуча полонина неньки України! – 27.05.2009
Поема «Мої враження від санаторію»
27.05.2009